Вишивки тітки Насті

Зайшла на свій вишивальний блог, остання замітка про вишивки тітки Насті. От і тітки вже нема, померла минулого серпня. А ті фотки ще висять, такі, поганої якості, зроблені мильницею, колись я вважала їх навіть вдалими, і так натхненно викладала, ще й робила сама розсилку.5 років минуло, чи й більше? Тітка мені тоді казала, не бійся, народиш і все буде добре. Я згадую, як малому був місяць чи два, а я хотіла щось викласти на вишивальний блог, і навіть витягла фотоапарат, бо ще ж є ще фотографувати, і як на мене гаркнули, мовляв, чим це ти займаєшся… і з того часу ні вишивок. ні фото. Малюк мій — такий вимогливий був до мами, все хотів, щоб його бавили, з рук не злазив, я хотіла з ним за комп»тером посидіти — ні-ні-ні, одразу починав вередувати, або носи мене, мамо, або буду плакати. От я й ходила з ним годинами на прогулянці, двічі на день, мотала кола, брала з собою книжку і зошит, намагалась щось читати-писати, а потім, це сталося в 11 місяців, я взялась писати статтю про Бесарабію, і раптом відчула втому, якусь неймовірну, такі важку, наче мене обліпило зі всіх сторін, і сил ні на що не залишилось, і писати теж не хотілось, тобто, я писала, але раніше завжди відчувала радість від свого писання, додавало мені сил воно, а от з того дня — залишилась тільки втома.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*