Мамині роздуми

Іноді дивлюсь серіал «Бути Ерікою». В сьогодншній серії Еріка доглядала дитину подруги, 4-місячного хлопчика. Вона мала вкласти малюка спати, і мама хлопика суворо наказала: не заколисувати, не давати соску, покласти в ліжечко і вийти.

Еріка поклала дитину в ліжечку, малий почав плакати, і от вона мала дати йому поплакати і самому заснути. Як на мене, занадто жорстоко. Але всі навколо пояснювали, що це правильно.

Я не знаю, як можна слухати плач дитини і не підійти, не взяти на руки, взагалі не звертати уваги.Діти вередують, та мені здається, що Мефодик ніколи не вередує, якщо він плаче — йому дійсно кепсько. Вже не раз я сердилась, ніч, а дитина ніяк від циці не відчепиться, а потім з»ясовувалось, що у нього або температура, або памперс протік, або холодно йому чи жарко. І що — залишити його самого з усіма цими проблемами? Якесь дивна ідея в серіалі про психотерапію.

Мамині роздуми: 5 комментариев

  1. я б теж так не змогла…

    але напевно я представниця іншої крайності — буду гнатися до дитини по першому зову.

    але дійсно ідея дивна, зараз всі психологи в один голос — чим більше тілесного контакту, обнімань і цілувань — тим маля врівноваженіше

  2. мені здається, «гнатись по першому зову» — не крайність, якщо дитина маленька.Інакше виховаємо людину, як знає, що плач-не плач, ніхто не допоможе. А це вже крайність.:)

  3. мені здається, «гнатись по першому зову» — не крайність, якщо дитина маленька.Інакше виховаємо людину, як знає, що плач-не плач, ніхто не допоможе. А це вже крайність.:)

  4. А є й ще один момент — неврологічний, маля, яке верещить з ранку до ночі, неодмінно стане пацієнтом невропатолога ;-(

  5. так, і це може бути, але ще гірше, коли дитина звикне,що її потреби ігнорують, це вже майбутній пацієнт психотерапевта.

Обсуждение закрыто.