День для творчості

Анонси місячного календаря оголосили сьогоднішній день сприятливимдля творчості. В моєму житті рутини зараз більше ніж творчості, та все ж… Одну проблему я вирішила. Творчо.

Ми щодня з сином гуляємо на дитячому майданчику. Дощ для майданчика — катастрофа, гірки мокрі, а біля жовтої, низької і закрученої, найкращої для маленьких дітей, ще й вода збирається.І на самій гірці теж. Сьогодні приходимо, а вода йже стоїть. Прощай , катання, треба чекати, доки не висохне.

І тут щось клацнуло в моєму сповільненому мозку, і я вирішила не чекати милостей від природи. Пам»ятаєте таке гасло радянської епохи, не варто чекати чогось від природи, краще взяти в неї все самим. Наприклад, можна помити руки у калюжці біля гірки, чи виліпити з мокрого піску бабку.:) Насправді, ми тут постійно бабки робимо, і лопаток з відрами у нас ціла купа. Два червоних відерця. жовта лопатка, зелена лопатка, синя лопатка, рожева лопатка, зелені граблі і червоні вила, знову граблі, на цей раз жовті, відерце рожеве велике, відерце зелене маленьке, — далеко не посний список нашого реманенту. Справжні нащадки куркулів!

То ж я доручила Мефодика сусідці, а сама взяла червону лопатку і зішкребла воду з жовтої гірки. А потім — знайшла під гіркою купу чудесного пухкого піску, накидала його у червоне відерце і засипала калюжу біля гірки. Десять хвилин — і можна з»їжджати з гірки. Найчудесніше — мені так сподобалось! Одразу знайшовся хлопчик, який «витер гірку насухо», з»їхав на пробу, а потім всі інше могли насолоджуватись катанням. Правда, я б не відмовлась від найтихішого «дякую» від мам, та вони , певно, вирішили, що я  й так отримала позитиву по самі вінця.

 

Приємно вирішити маленьку проблему простим способом, зробити щось своїми руками, щось веселе і приємне.

Мамині роздуми

Іноді дивлюсь серіал «Бути Ерікою». В сьогодншній серії Еріка доглядала дитину подруги, 4-місячного хлопчика. Вона мала вкласти малюка спати, і мама хлопика суворо наказала: не заколисувати, не давати соску, покласти в ліжечко і вийти.

Еріка поклала дитину в ліжечку, малий почав плакати, і от вона мала дати йому поплакати і самому заснути. Як на мене, занадто жорстоко. Але всі навколо пояснювали, що це правильно.

Я не знаю, як можна слухати плач дитини і не підійти, не взяти на руки, взагалі не звертати уваги.Діти вередують, та мені здається, що Мефодик ніколи не вередує, якщо він плаче — йому дійсно кепсько. Вже не раз я сердилась, ніч, а дитина ніяк від циці не відчепиться, а потім з»ясовувалось, що у нього або температура, або памперс протік, або холодно йому чи жарко. І що — залишити його самого з усіма цими проблемами? Якесь дивна ідея в серіалі про психотерапію.