Боже, чем я всю жизнь занимаюсь !   

Ви не повірите, чим.

Виношу з хати мишей.

А тепер запитайте мене, звідки в хаті, де живе така відома мисливиця,  Артеміда наша лисогірська ,  Йона-Діана, дракон місцевих садків і  полів, звідки в хаті  взялись миші?

Відповідаю, вона ж сама їх і приносить.

Чесно кажучи, маю підозру,що у неї від весни і волі трохи дах поїхав, якщо так можна про кицьку сказати.

Я тільки що винесла чергове мишеня з хати і викинула його на клумбу. Між іншим, воно було живим. Це така нова мода тепер – тягти у хату живих мишей, а потім бігати за ними по кімнаті. Спочатку створимо проблеми, а тоді вирішуємо. Геніально.

До речі, Йона досі не здогадалась, куди зникає її здобич. От і зараз тиняється по хаті і до всіх чіпляється:

—         Ви мишку не бачили? Сіреньку таку? 

 Щоб ви знали, мишки потрапляють в хату через кватирку. Так, ми її навчили, Йону, не мишку, на свою голову навчили, лазити через кватирку. Настільки вправно, що вона і з мишкою в зубах в хату влазить! Геніальність цієї ідеї  — Йона через кватирку —  у виборі вікна, зараз ви зрозумієте і оціните, вона влазить у хату  через нашу з Мефодиком спальню. Уявляєте? Я тихо й мирно сплю, Мефодик теж, аж тут плюх – Йона з мишею. О п»ятій ранку. І давай гасати по кімнаті. Що мені робити? Вдавати міцний ранковий сон чи ловити Йону з мишкою? Прокидається Мефодик, і я маю ще й третій варіант для вибору – годувати сина, чи ловити Йону, чи мишку, чи вдавати міцний ранковий сон. Сьогодні я змусила себе розплющити очі – і зустрілась з Йониним поглядом. Слухайте, я з цією дамою не знайома. Я навіть не впевнена чи це Йона.  Досі в нас жила лагідна спокійна киця, ну, спокійна  це перебільшення, але загалом вона була лагідною . Колись. А це – як мінімум єгипетська жриця. Чи Клеопатра в останньому перевтіленні Просто  я більше нікого з єгипетських жінок не згадаю. Забула давню історію,що поробиш. Хронічний мамський недосип.

 

Кватирку я зачинила. На защіпку. А Йону випхала назовні.

Бо я теж буваю підступною.

Хай жриця посидить на підвіконні з того боку і подумає над своєю поведінкою. Я  їй до ранку не відчинятиму. І не просіть.

А просто зараз ляжу спати і забуду про її існування.

Аж до другої години ночі. 

 

Потім за вікном пролунає жалібне нявкання, і я, звичайно, відчиню кватирку, і запхаю це нещасне створіння під ковдру, і ми всі заснемо міцним сном, я, Мефодик, і муркаючи жриця з Стародавнього Єгипту, Артеміда-Діана, а в нинішньому перевтіленні – наша Йона.  

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*