Як котенята знайшлися або Йона премудра

Котеня

 

Хто слідкує за Йониними пригодами в далеких селах, пам»ятає, що котенята знову зникли. Ми обшукали хліви, стару хату і під навісом в дровах подивились, а їх ніде не було.
Місце ймовірного котенятоперебування обмежувалось в нашій уяві садибою і хатою. Хоча, добре подумавши, спокійно і без зайвих емоцій, можна було б зазирнути в сусідні садки, з в порожніми будинками в комплекті з хлівами та навісами. А ще — киця,як спадкоємиця єгипетських жриць, а це всім відомо, цілком могла перескочити в інший світ і сховати там своїх діток . Просто з Ганчиної Магічної кімнати, повністю укомплектованої для таких мандрівок ( ну, хіба черепа не вистачає).

Несподівано великим спецом по кицячій поведінці виявився сусід дядько Петро.Він одразу ж вказав на нашу головну помилку. Виявляється, мама, демонструючи котенят, зсунула ящик з місця. І саме тому Йона малят переховала. Та ще й наказала їм сидіти тихенько, щоб ніхто не знайшов.

Мамина сестра в третіх тітка Голька сповістила, що нічого дивного в Йониній поведінці немає. ЇЇ власна кицька теж таке зробила. Онуки без кінця тягали котенят по садибі, а вона їх раз — і сховала. Аж через три тижні знайшлися!

— Так і я ж кажу, — заспокоїв односельчанин Андрей, — через кілька тижнів кицька сама котенят виведе.
Ага, через кілька тижнів! А раптом з ними щось сталося! А спека! А чужі коти! А страшні куниці і тхори! Скільки пасток чигає на бідних малюків в цьому світі!
І тільки конспіраторка Йона не тривожилась.Ходила з хитрим виглядом,наче й нічого не сталося. А ми все шукали і шукали.
Аж якось вранці до мене прибігла Ганка.
— Тьотю, я знаю, де котенята!
Надто змучена Йониними викрутасами, я не проявила достатньо інтересу до цього повідомлення.
— І де?
— За стіною, в Магічній кімнаті!
Ну от, так я і знала, Ганка знову щось наплутала.
— Вони ж і раніше були за стіною в Магічній кімнаті.
— Та ні, тьотю, не там, не з правого боку, а з лівого. Я тільки прокинулась, а тут Йона прибігла, і я чула як вона стрибнула за стіною, а потім котенята занявкали.І Йона теж нявкала .
Я не знала , що й думати. Там же двері, з лівого боку за стіною,і двері зачинені. Як Йона могла туди залізти, та ще й з котенятами?
— Дуже просто могла, — роз»яснила мама особливості хатньої архітектури, — там горище по всій площі хати.Невеликий проміжок між стелею і дахом, можна залізти, якщо по-пластунськи.
Виявилось, що мама колись туди лазила, комин підмащувати. А хитрюга Йона знайшла цей шлях і перенесла котенят в безпечне, на її погляд, місце. От чому Ганка чула ніби хтось ходив по підлозі. Насправді, Йона ходила по стелі, а здавалося, що вона в кімнаті.
В будь-якому разі, вирішили котенят з-за стіни витягати, задля їхньої безпеки, і нашої радості. Бо як можна жити в хаті з котенятами і не мати змоги ними потішитись?
Знову спорядили пошукову групу у складі мами і Ганки, дочекались, доки Йона спустилась поїсти і рушили рятувати котенят.
За хвилину з гори прибігла Ганка.
— Тьотю, сидіть тихенько, бо не чути як котенята нявкають.
Потім загукала мама:
— Несіть сюди Йону!
Ганка побігла на сходи , знайшла Йону, яка мирно пила своє молоко, і з криком:
— Йоно, кидай молоко, пішли до дітей! — потягла кицю наверх.
І що ж? Виявилось, що наша киця точно не комуністка і не анархістка, вліво не ходить.Скільки її за стіну не запихали, вона вперто рвалась в правий бік. Врешті, пошукова група здалась, і відпустила кицьку. Йона підійшла до дверей з правого боку, озирнулась підозріло на маму і Ганку, мовляв, чого це ви за мною шпигуєте, і полізла. Туди, де відрові банки.
Шукачки рушили за нею. Йона знову озирнулась, вже біля комина, обійшла його по колу — і зникла. В непередбаченій архітекторами дірці за комином.
Рятувальниці трохи помигали ліхтарем, але нічого не побачили. Десь в глибині тієї дірки щось темніло, і це щось могло бути котенятами.
Премудра киця влаштувала в нашій хаті свою персональну криївку. Ні, вона не лазила понад стелю, вона спустила дітей в проміжок між підлогою другого поверху і стелею першого. 
І тут ми нічого вдіяти не могли. Хіба хату розбирати…Або благати кицю витягти дітей на сонце. Та хіба вона нас послухає!

Як котенята знайшлися або Йона премудра: 4 комментария

  1. «Хто слідкує за Йониними пригодами..» —

    Ми слідкуєм, ми!!.. ;))

    Ох і Йона у Вас…

    Не киця, а справжній партизан…

  2. Ага.:) ПАртизано-драконо-хуліганко-підпільниця.

  3. Аха… Тільки виходить не «підпільниця», а така собі «піддашниця»…

    Чи піддаховниця»… ;))

  4. Великий конспіратор! Доведеться чекати моменту, коли котенятка скажуть мамі: «Час нам, мамусю, вже сонечко побачити!» і Йоні не буде куди подітися, бо діти, вони такі — щойно підростуть, так уже й вимагають волі та свободи;0))

    Ми слідкуємо за Йониними пригодами і з нетерплячкою очікуємо новин!

Обсуждение закрыто.