Як Йона стала мамою-2

Наступний день після пологів. До вечора тривають консультації і телефонні переговори. Мама занепокоєна, бо котенятам на горищі, на її думку, жарко. Боїться до них навіть підійти, чомусь вигадала, що Йона, як взяти котенят в руки, їх не визнає за своїх. Ага, наша Йона, яка так хотіла стати мамою, і не визнає своїх діток? Щось не віриться.
А громадська думка в місті пригромадала : забрати діток з горища, бо, правда, жарко там.
Йону, як завжди, ніхто не спитав. І даремно.
Сяк-так мама дотягла ящик з пухнастиками до виходу з горища. І тут з»ясувалось,що ящик в двері не пролазить.А був це не простий ящик. Колись наш покійний дід, ще за часів глибокого СРСР, працював завскладом. Взагалі, він був вчителем української мови і літератури, і більшу частину життя директорував в різних школах. Але вийшовши на пенсію вирішив реалізувати давню мрію: трохи зайнятись комерцією. Обрав собі для комерції склад підприємства, де пекли пончики і постачали сиропом автомати з газованою водою. 
І від тої дідової комерції нам дістались списані відрові банки для сиропів. Просто в ящиках. Зрозуміти, що це за скарб – відрова банка, може не кожен. Для цього треба пережити есесерівську манію все закручувати, наприклад, самогонку, у великі відрові банки, або вино ставити, щоб грало. Можна ще квас в них робити, на березовому соці, або яблучний сік закручувати, відрами.
З того часу пройшло багато років, діда нашого давно нема, банок – навіть не скажу, що з ними сталось, здається, десь  стоять в куточку, а от ящик – залишився. На Йонину радість, він ще й був встелений стружкою, ну, щоб банки не побились. Але в двері не проходив. Ви скажете, що за нісенітниця, якось же його туди внесли… Я теж так зразу ж і подумала, а потім згадала, що вносили ящик – без котенят, що розширювало можливості для маневрування. 
Втомившись пропихати ящик в двері, мама вирішила переселити котенят. Вона ще за тиждень до пологів приготувала велику картонну коробку , з м»якою підстилкою . Коробку Йоні не раз показували, садили в неї Йону, розповідали, як то гарно, ставили коробку в різні місця, і біля дивану, і під стіл, але Йона все те зігнорувала. На користь ящика з –під відрових банок.
Любов до того ящика була настільки сильною, що, побачивши мамині спроби переселити котенят в коробку,Йона схопила перше-ліпше в зуби і понесла назад. Під стіну, в найдальший куток. Ну що ти з нею будеш робити?
Довелося мамі тягнути ящик слідом за Йоною. Зате вона видивилась хто там спить і скільки тих «хто тамів». Троє котенят – сіросмугасті, визначені мамою як порода «морда клинцем», а четверте – чорненьке з білим пузом. Стать не дослідили, бо після Йониних демаршів мама вирішила кицю не нервувати і до рук нікого не брати.
Зате коли Йона зійшли вниз попити води, мама їй нагадала:
— Бачиш, як там жарко. А ти сама сидиш і дітей тримаєш!
— Няв, — буркнула Йона у відповідь,- я краще знаю, як котенят глядіти!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*