Йона стала мамою

Я  у місті, чекаю лікарняного. А мама з худобою (худоба в нас — Йона і Риндя) в селі.Ввечері дзвінок від мами.
— Йона вранці нявкала, а потім кудись зникла. Цілий день її не було, а зараз прийшла. 
Мама змовкає на секунду і додає:
— Без живота.
Я одразу ж запитую про котенят, скільки і які.
— А котенят ніде не видно, — відповідає мама. І ще пояснює:- Йона з хати не виходила. Нявкати почала о 5 ранку. А звідки з’явилась — невідомо. Тепер вилізла на руки і хоче спати.
Я починаю дратуватись:
— Як це «спати»? А діти її де?
В трубку чути, як мама запитує Йону : «Де діти?»
А Йона у відповідь лише муркає, таким глибоким мурканням кішки-мами.

Всю ніч я намагаюсь не думати про Йону. І про те, що могло статись з котенятам.
Подумки обстежую наш будинок, шукаю місце, куди киця могла занести своїх діток. Взагалі-то котенята — не голка, але в нашому будинку безліч місць, де киця могла їх сховати. Наприклад, у нас є другий поверх, який краще назвати мансардним. Там три маленькі кімнати, а за стінами… за стінами починається найцікавіше, місце, яке так і називається «за стіною», горище по всій ширині хати. Облаштоване воно так, щ можна зайти з однієї кімнати, а вийти — в іншій. Правда, доросла людина навряд чим справиться з таким переходом, дуже вже там тісно і незручно, але діти і кішки — запросто! Ми «за стіну» заходимо рідко, і то в дощові дні, перевіряємо дах. Під час сильної зливи в одному місці протікає, там поставлена спеціальна миска для води і час від часу воду вичерпують.
Якраз минулого тижня і пройшла сильна злива, мама лазила «за стіну», а дверці — не зачинила. Напевно, Йона шмигнула туди і перелізла в інший бік! 
Наступне повідомлення від мами приходить вже вранці:
— Йона двічі приходила, а котенят немає.
— А » за стіною»? — питаю я.
Мама пояснює, що шукала і нікого не знайшла. Хоче трохи почекати, бо зараз там дуже темно, а світити сірниками вона боїться.
Я вже не знаю, що і думати. Треба йти на черговий прийом в ЖК, а я нервуюсь через Йонині котенята. По дорозі мій змучений розум вагітної жінки вигадує неймовірні логічні конструкції, в яких Йона і її діти сплелись з моєю власною вагітністю. І якщо з котенятами щось сталося, то і мої перспективи… 
Я докладаю відчайдушні зусилля, аби відділити себе від Йони. Переконую, що безглуздо прив»язувати себе до кицьки, що «після того», не означає «внаслідок того»… Марно, у мене і так все життя двічі на два дорівнювало п’ять, а тепер — скільки б не множила, ділила і додавала, результат один, якщо в Йони щось сталося з котенятами, мені вже нічого доброго не світить.
Телефонний дзвінок. Знову мама. Котенята не знайшлись.
Мама дуже давно була вагітною, про схеми/ теореми вагітного мозку встигла забути тому вона радісно повідомляє, що Йона прибігала, а котенят мама не знайшла.
Я відчуваю, що візит до лікаря закінчиться істерикою.
— Мамо, не дзвони мені, якщо котенят немає. От знайдуться, тоді і скажеш. Я й так нервуюсь.
— Всюди шукала, — виправдовується мама, — а їх нема.
— Подивись біля самої стіни, там, де перехід — прошу я, — і як не знайдеш, не дзвони мені.
Тут я вислуховую про свої гормони і про те, що їх потрібно контролювати.
Але в цей момент я не здатна нічого контролювати, руки тремтять, нестрерпно хочеться взяти в них щось. Щось тепле і пухнасте, для заспокоєння нервів. 
Заходжу в магазин, щоб зробити ксерокопію чергової довідки про відсутність у мене чогось-там. Телефон знову дзвонить.
Знову мама. Мама здатна заради мене на подвиг. Вона знайшла котенят. Там, де я і думала, біля перегородки, в старому ящику з-під відрових банок.
Сповнена оптимізму я відчиняю двері в приміщення жіночої консультації. Життя продовжується.

Йона стала мамою: 7 комментариев

  1. Чесно, я читала цю розповідь із надзвичайним захопленням.

    Так було цікаво дізнатися, що ж з тими котинятками сталося. 🙂

    Цікаво!

  2. Річко!!! У ВАС ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!! (саме так — великими літерами) Я запитувала і мені сказали:0))))

    Дякую за ще одну розповідь про Йону, тепер їдте на далекі села (з Вашої легкої руки це вже сталий вираз) і потім ОБОВ»ЯЗКОВО напишіть про те СКІЛЬКИ і ЯКІ. Чекатиму з нетерпінням!

    ПС. Колись читала статтю про те, що у вагітних вага мозку зменшується — у кого на кілька грамів, у кого — на кілька десятків. Це природній процес;0)) Потім, десь за півроку вага відновлюється. Так мамі і поясніть — тимчасово Ви станете трішечки дивною;0)) А взагалі жінка у такому стані прекрасна, хай навіть і капризує трохи. Іноді.

    Річко, НО ПАСАРАН! І Йоні з мамою — привіт!

  3. Ой, і я щиро до цього всього приєднуюся)) Розповіді про Йону мені здається, взагалі книжечкою опублікувати можна — читається все на одному диханні!

  4. Дякую, дівчата, за добрі слова, пишу продовження історії про Йону, зважайте, самі напросились.

    Мелле, а от скільки і які — це з Йоною не так просто з»ясувати.Якщо встигну за три дні все написати про нашу анархістку-хуліганку, то дізнаєтесь, в чому проблема.:)

    Хотілося б мені, щоб оповідки котячі вийшли книжкою, сподіваюсь, що зменшення мозку, таки правда, Мелле, відчуваю постійно, що мозок зменшується і мислити важко, так от, сподіваюсь, навіть зі зменшеним мозком дописати. А там видно буде.:)

  5. Він відновиться, Річко, можете й не сумніватися! Розповідей чекатимемо з нетерпінням і за книжку тримаємо кулаки. Щойно вийде — куплю штук 5, щоб роздарувати знайомим котолюбам;))

  6. О, тоді чекатиму відновлення. А для книжки ще треба знайти видавців, хоча маю для них гарний аргумент: 5 примірників вже готові купити.:)

  7. І я б 3 примірники взяла =) Так що вже не 5 а 8 =)

Обсуждение закрыто.