Родичі

За своєю душею простягнеш обличчя і руки, але високо і недосяжно вона проліта…

Я думала, ми  — плющ , ростемо з одного кореня, сплітаємось навколо рідних домівок, обгортаємо свою землю ,  клаптик за клптиком….

Я думала, ми —  плющ. А виявилось,  ми — кульбаби, вітер дмухнув і полетіли в світа, хто де впав, там і проріс. Ніякого спільного кореня, тільки колір  у всіх однаковий. Жовтий.