Остання з племені лелек

Мені нагадали  про лелек.Так несподівано. Я останні місяці думаю зовсім про інше. Про щоденну буденну буденність. 
Буденність мене виснажує, а я все одно про неї думаю. 
А тут — лелеки. 
Я зрозуміла, навіщо веду щоденник. 
Щоб не загубити себе. Світ такий великий, в ньому загубитись — раз плюнути, і я гублюсь. Скільки разів обіцяла тримати себе за руку, і не заходити в чужі хати, а ще — мати з собою завжди карту, і все одно — не зчулась, як загубилась. 
А десь, між чужими думками і долями лежить записана моя історія, і я вже не знаю, хто я, аж раптом з»являється доля, і голосом чистим і тихим, говорить, забудь гірке лихо. Забудь ворожнечу, обмови, бруд, леп , натомість згадай — ти Остання З Лелек.