Химерина доля

В цій чудесній історії розповідається про життя сільської киці Химери в наших далеких селах.Для початку — познайомтесь з головною героїнею.                                                                              Химера

Отже, вчора ввечері була зима, а я згадувала осінньо-літні історії.Химера — псевдо кішечки, яку підкинули нашим сусідам. Сусіди теж літньо-осінні, кішку брати з собою в місто не збирались, а поки є, то годували. 
Потім тьотя Ніна поїхала в місто, а Химеру передоручила нам.
Я приїхала, заходжу в хату, а там чорне котеня акуратно з мисочки суп доїдає. А це що за проява? Мама пояснила, що це тимчасова гостя.
Гостя , що гралась з Йоною цілими днями, попервах отримала від Ганки прізвисько «той чорний»:

— Бабусю! Вижени цього чорного!
— А це чому?
— Бо він негарний!
Довелось пояснювати, що всі мають право на піклування, і гарні, і негарні. А «того чорного» назвали Химерою, бо мама якраз зачиталась Фаулзом.
Але тітка Ніна вирішила дотримати слова. Якось вона приїхала, зловила Химеру, замкнула в хаті з наміром вивезти її на «курорт».Від наших сіл недалеко мережа санаторіїв, і всіх котів-собак туди вивозять. Ми і Йоні не раз погрожували, хуліганці,мовляв, не будеш слухатись, поїдеш на курорт.А тут примара курорту нависла над Химерою. 
Але — кожен сам господар своєї долі. Химера твердо вирішила на курорт не їхати. Невідомо як, вона вибралась з хати і втекла до нас. Я сиділа в спальні і читала, аж тут чує переможне муркання з сусіднього ліжка. Лежить там Химера, скрутилась клубочком, і ніякого бажання кудись їхати не проявляє. Ну що, я ж її не видала. Дуже вже гарно муркали на тому ліжку, ну як таку кицю віддати в курортні нетрі.

І зажили вони з Йоною удвох. Вправлялись в киць-фу зранку до вечора, ловили мишей і метеликів, бешкетували в міру і без міри. Йона почувалась господинею, а Химера — на правах бідної родички, до мисочки підходила тільки коли Йона поїсть. Зате їла все, і молоко кисле, і суп, і хліб, на відміну від примхливої Йони.
Та листя жовтіло на деревах, і кішки не знали того, що знали люди, що скоро стане холодно, всі поїдуть у міста, а брати двох кицьок у квартиру, де вже є чотирнадцятирічний Риндя…Кішки не знали, що такі компанії, зазвичай, у міську квартиру не переїздять.

Я стала погано спати. Прокидалась вранці і все думала, куди ж прилаштувати Химеру.Дуже було її шкода, так зворушливо вона підлаштовувалась до людей, так старанно приносила зловлених мишей, демонструвала свою потрібність . «От бачиш Йоно, — говорила мама нашій киці, — поїдеш ти на курорт, а Химера, людська киця, мишей ловить, вона поїде у Віннницю!». Йона не особливо переймалась. Вона твердо знала, що вже прописалась в нашому домі і ніхто її не вижене. І мишей вона теж ловила справно. А ми мусили шукати якесь вирішення Химериної проблеми.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*