Цукерковий регламент

В дитинстві я все розуміла буквально. Не тільки розуміла, а ще й діяла відповідно до свого розуміння.
Якось, дошкільням я отримала кульок з цукерками від когось з родини. Тато порадив мені не їсти зразу. «З»ж одну зараз. а одну — в обід !» — сказав він.

Я вирішила, що цукерки так і потрібно їсти: одну зранку, одну в обід, а одну — ввечері. Всесвіт в дитинстві видавався влаштованим розумно. В усьому, і у споживанні цукерок теж.

Отой кульок я їла кілька днів. Карамельки зі сливовим повидлом були смачнющі, але я дотримувалась регламенту:вранці, в обід і ввечері. Аж поки не пожалілась бабусі, що так хочу  цукерочку ще одну.

— То з»їж !- порадила бабуся.

— Але ж я вже їла обідню !

— То з»їж ще одну, — не розуміла бабуся.

— А тато…- я намагалась пояснити і тут надійшло прозріння.

Виявляється. цукерки не потрібно їсти по регламенту, можна так , як мені хочеться.  В обід я з»їла дві цукерки. Але на вечерю — сумлінно витягла з кулька одну.

Яким же був мій подив, коли в останній день мого цукеркового регламенту для завершення циклу не вистачило якраз вечірньої цукерки.

Ні, таки розумність у будові Всесвіту була.

Цукерковий регламент: 4 комментария

  1. Даааааа. А від мене цукерки ховали. Не тому, що жаліли дитині, а тому, що їх було важко купити (перебудовне дитинство). І всесвіт влаштовувався так, що зрідка видавали це диво. Звичайно, коли я знаходила цей сховок (а знаходила я його завжди), то дні вже не були такі сірі:-))

    Гарно написано. МОЛОДЕЦЬ!

  2. melle,
    у різних дітей Всесвіт по різному збудований. А в дорослих різниця майже не помітна 🙂

    дякую за добре слово 🙂

Обсуждение закрыто.