А вчора, з якогось дива було мені видіння

Замість янголів і святих побачила я дівчинку зі скакалкою.
Себе.
Згадала, як в дитинстві вчилась стрибати зі скакалкою. Треба було різні види стрибків опанувати,і, чомусь, дуже важко було мені навчитись перехрещувати руки. Була там така складна техніка.
Пам»ятаю, як в селі блукала по садибі з тією скакалкою, стрибала і плутала… цілими днями… аж поки не навчилась.
А вчора дівчинка ясно стала перед очима. Зі своєю скакалкою.

Хм, хто вчив психологію, розтлумачте, ця дівчинка — моя суб-особистість ( як це слово пишеться, я вже забула)? 
Щоб мала означати її поява ?

 

А вчора, з якогось дива було мені видіння: 5 комментариев

  1. Дивно)) Я не психолог, але»видіння» з дитинства у мене бувають інколи перед напливами творчості. В усякому випадку мені здається, що то щось дуже хороше))

  2. Таке чула, що коли такі видіння відбуваються треба обійняти себе-маленьку і подружитися. Я не пробувала, бо сама від себе постійно стрімголов тікала (себто дівчинка від мене-великої). Ну у мене не видіння, а сни… І якщо це відбудеться (процедура обіймів) — то буде людині щастя!=)

  3. cutruna, я к я одразу не догадалась! Зараз почнемо обійматись 🙂

  4. Главное, когда полезешь обниматься, не отгрести скакалкой по голове )))

  5. Дякую, Зебро, за попередження. Буду уважно слідкувати за скакалкою. 🙂

Обсуждение закрыто.