Було у вас таке ,

наче бігла-бігла, а потім зупинилась, бо не розумієш, куди біжиш?
Вранці ще був у житті якийсь сенс, а до вечора — зник.

Заблукала у своїй квартирі, заблукала у власному житті.
До болю відчуваю чужий біль. І шкода всіх. Невимовно. Так невимовно, що хочется викричати за всіх, кому болить.
Одним криком за всіх і за все.

Було у вас таке ,: 7 комментариев

  1. Ось в чому справа! Часу забагато. Треба негайно братись за якусь справу, бо ці екзистенційні кризи (які слова я можу писати!)… задовбали 🙂

  2. А може, все ж таки і покричати можна? Де-небудь у чистому полі 🙂

    То такі ексиз… екзистенційні (ну й слово, справді!) кризи — то не є погано. З них іможе народитися щось зовсім нове. Тож бажаю цікавих справ і вдалих народжень 🙂

  3. http://www.litforum.net.ua/showthread.php?t=2345, туточки знайшла про ті кризи, от що там написано:

    Екзистенційна криза — це криза між силами самозбереження і силами розвитку, закорінена в глибині людського єства. Таким чином, процес розвитку є ланцюжком ситуацій вільного вибору, в яких людина перебуває в кожний момент свого життя, будучи вимушеною вибирати між безпекою і розвитком, залежністю і незалежністю, регресом і прогресом, незрілістю і зрілістю.

    Буває, в пору юності ми часто потрапляємо в такі кризові ситуації, гадаючи, напр., що вибір професії, релігії, політичної партії, одруження чи щось подібне є надважливими виборами.

    Скажімо, я тільки з віком навчився уникати таких криз, розуміючи, що надважливе значення має саме по собі життя як база для розвитку, а от усі інші «реєстри» можна майже безболісно «обнуляти» («обнуляти» умовно, оскільки все, що відбувається, в тій чи іншій мірі залишає «слід»).

Обсуждение закрыто.