Яблуневі хроніки. Початок славних справ

Забула повідомити, що хатка їхня — біля базару розташована. З невеличкою ділянкою і льохом. Тому квартирантки  в"їхали не тільки зі своїми речами, а ще  й з саджанцями, які продавали вінничанам.

Звідси все і почалося. Спочатку я забігла до Роми і Люди на передодні Вербної неділі. Привітати похресницю з днем народження і рушати на далекі села. Тут мене  і посвятили в подробиці квартирантської епопеї. 

— А що вони продають? — поцікавилась я.

— Та все. Яблуні, груші, черешні, сливки, троянди, — перераховував Рома.

— Троянди?  А які ?

Тут втрутилась Люда. І пояснила, що троянди  — ті, які   плетуться. А сорт називається "Секрет".

 — Розумієш, іноді таблички попереплутують, і  з кольором — не вгадаєш. Продадуть червону, а вона — білою виявляються. От один минулорічний покупець прийшов і розповідає: купував у вас червону, а вона — біла. А квартирантка не розгубилась і каже: це ж сорт такий, "Секрет " називається.

Я вже зацікавилась:

— А почім?

Тут Рома проявив ініціативу. Раз мені троянда потрібна, він її у квартирантів "позичить".

  Повів мене у льох, і з чималої зв"язки троянд ми вибрали кущ для мене. Обмотали його пакетом, аби не кололось і коріння не висохло, і я рушила додому. По дорозі зайшла в універсам, який тепер називається супермаркетом. 

— А що це у вас за троянда? — поцікавилась охорониця.

— Та я не знаю, сорт наче "Секрет" називається.

— А почім брали ?

Я вже хотіла сказати,  що просто так, подарували. А потім згадала, квіти не даруються, їх або крадуть, або купують. Я не купувала, отже…

 — Розумієте, — пояснила я допитливій пані. — Я її… вкрала. А пані — не здивувалась, бо всім відомо, щоб гарно росла квітка, треба її вкрасти.

На цій оптимістичній ноті ми з трояндовим кущем поїхали на далекі села, де благополучно посадили його в благословенну лисогріську землю.

Але Ромина підривна діяльність на цьому аж ніяк не закінчилась… 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*