Яблуневі хроніки — 4

Вже смеркалось, коли ми нарешті під"їхали до хатки Роми і Люди. Хм, коли ми побачили ті яблуні…. у Люди раніше була ідея, щоб я повезла їх автобусом. Це гарна пригода виявилася б. Як врахувати 5 км пішки з цими гілячками!

Рома прояснив ситуацію. Виявляється, квартирантки їхні мали саджанці двох видів: дворічні, ті, які нам дістаються, і трирічні. Дворічні вони купили в когось, а трирічні — самі виростили, і ставляться до них з особливою любов"ю. Тому попросили Рому прикопати до осені (!!!), а за це — подарували йому всі дворічні , що залишились. Рома згадав про мій щирий інтерес до саджанців і  щедро вділив нам 25 яблунь і дві чершні. Брат стверджує, що черешень було три. Одна, дивним чином, зникла при перевезенні. Або загубилась у нашому садку, вже при посадці.

Але це ще було не все. Двомісячне проживання в одній хаті з садівницями так вплинуло на Люду з Ромою, що вони і самі навчились трохи різних премудростей. Одна з них — як розмножувати агрус. Треба нарізати пагонів і замочити в загадковій рідині "корневір" . Кілька днів — і можна садити ! Якраз на суботу , 9 травня, у них були дводенні пагони агрусу. Мокли в тазіку, чекаючи на народження коріння.

— Потрібен вам агрус ?-  запитала Люда.

Нам, татарам, вже було байдуже.  Все берем. І ми завантажили оберемок агрусу в багажник.

А Ромі з Людою — вручили чималий пакунок з цукерками. Бо саджанці зовсім на халяву — брати не годиться!  Особливо 9 травня і з зелененькими листочками на гілочках. Не тому, що свято, просто мало ймовірно, щоб прийнялись.

І ні в кого не виникла думка, а якого ж сорту ті яблуні? 

 

Яблуневі хроніки — 4: 3 комментария

  1. Позитивні історії) У мене до тебе навіть питання з’явилося. Зараз відішлю його поштою, бо питання не для коментарів))

  2. О, то буду чекати на продовження — яблуневі хроніки і троянди «Секрет» це щось 🙂

Обсуждение закрыто.