Яблуневі хроніки — 2. Почім саджанці для народу?

Тягну ті два кущі до села і тикаю  скраю городу, ближче до криниці. Саджанці з листочками не вселяють оптимізму. На календарі 3 травня, сонце пече, трояндовий кущ, вкрадений Ромою , загадково дрімає без жодних ознак життя. Може, колись і прокинеться, бо ознак смерті теж не помітно. 

Городні роботи у розпалі, забіги за пилком — теж, і тут озивається мій мобільний телефон. Люда. Що трапилось?

— Ти говорила,що хочеш саджанці собі купити, — сповіщає Люда 3 травня. — То наші квартирантки вже їдуть, і влаштовують розпродаж. Віддають дешево.

Вона передає трубку квартирантці і та пояснює, що готова за невелику ціну продати саджанці .

Мама смикає мене, невелика ціна, то скільки?

— Домовимось, — каже квартирантка.

Люда знову бере трубку , уточнює "домовимось" в межах 5 гривень і питає, скільки дерев нам треба.

Тайм-аут.Маленька  виробнича нарада. Мама, сусідка тітка Ніна і я обговорюємо кількість дерев. Мама каже, що 6 саджанців нас влаштують. Дві яблуньки, дві черешеньки і дві сливки.  Я дзвоню Люді , кажу цифру "6" і домовляюсь, що заберемо ці саджанці у вівторок. В моїй уяві деревця живуть в льоху, і їм день-два нічого не пошкодять.

У вівторок Люда дзвонить мені знову.

— То що, берете саджанці? Коли заїдеш?

Я кажу, що ситуація змінилась, мама в селі, а ми з братом виїдемо десь у п"ятницю . Тоді і заберемо.

Тут Люди обмовляється, що деревця прикопані. Я дивуюсь, чому не в льоху? А далі вона каже:

— Зважай, що їх 25 штук!

У мене темніє в очах. Ми ж стільки не замовляли. І потім, це вже немаленька сума! 6*5=30 , а 25*5=125. Трохи задорого для експерименту з саджанцями. Надворі — майже літо, що з них прийметься ?

Люда заспокоює:

— Це без грошей. Рома з ними якось домовився.

Я завжи вірила в Ромині видатні дипломатичні здібності. А ще — в його талант кулінара. Навіть не знаю, що виявилось переконливішим аргументом у цих складних переговорах! 

Я дзвоню мама і пояснюю, що дерев 25. Мама  — про гроші. Я — про халяву. Мама одразу ж вимагає брати всі. Поділимось з тіткою Ніною, коли що. Правильно, ми ж нащадки хазяїв, на дурничку нічого не пропустимо. Всьо в дом, моя клюковка, всьо в дом!

Залишається узгодити перевезення з братом, йому якраз в середині тижня актуально про яблуні говорити. В контексті, де вони взялись на його голову!

Де взялись, де… Рома  — у відпустці за власний рахунок. Тому у них квартирантки з Молдови, які торгують саджанцями. …

Я відчуваю, що вже втретє розповідаю цю історію, на цей раз — братові,  а насправді хочу сказати: "Не винна я в цій яблуневій епопеї! Це Рома все вигадав!" 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*