Закінчила чергову писанину

З усвідомленням чистої совісті і власної геніальності відбуваю на далекі села. Збирати сосновий пилок, гуляти з Риндею, обрізати малину, і взагалі, слухати весну. Бо вже літо на порозі, а я ще весни не наслухалась.

Крадені, неліцензовані або підроблені

Слухаю голос з телевізора: за три місяці в Україні буде неможливо користуватись краденими , неліцензованими або підробленими….

Чесно, я перелякалась. Невже, дисками?

Теж перелякались? Розслабтесь, мобільними телефонами. 

Веснянка

Дівчата ділились на дві групи і ставали один ряд навпроти іншого . За руки не брались, стояли на невеликій відстані. З кожним куплетом пісні один ряд стояв, а інші дружно рушали вперед і за рухом сонця кожна дівчина обходила подругу навпроти. Потім вони повертались на місце, а ті, кого обходили,  робили теж саме.

Трохи плутане пояснення.  Ми пробували це відтворити на практиці. Вийшло первісно-магічне дійство. Я про інше — звідки в нашому селі залишилась пам"ять про "гуслі золотії"? Невже з часів Давньої Русі?

Василь, Василь, васильочок
Гей, васильочок. — двічі

Ти любимий мій цвіточок
Гей, мій цвіточок. — двічі

Першим разом Василя садила
Гей, Василя садила – двічі

Другим разом поливала
Гей, поливала. — двічі

Третім разом цвіт зірвала
Гей, цвіт зірвала- двічі

Цвіт зірвала , на стіл клала
Гей, на стіл клала. — двічі

З стола брала вінок плела
Гей, вінок плела- двічі

Сплету вінок, піду в танок
Гей, піду в танок- двічі

А в тім танку та мій милий
Гей, та мій милий- двічі

Та мій милий голуб сивийй
Гей, голуб сивий. — двічі

Сидить собі в гуслі грає,
Гей, в гуслі грає. — двічі

Та й на мене поглядає
Гей, поглядає. — двічі

Гуслі його дорогії,
Гей, дорогії. — двічі

Слова його золотії
Гей, золотії. — двічі

Багато веснянок мають два варіанти тексту: для милого і немилого. Далі — варіант для немилого:

А в тім танку та немилий
Гей, та немилий- двічі

Та немилий ще й паршивий
Гей, ще й паршивий. — двічі

Сидить собі в гуслі грає,
Гей, в гуслі грає. — двічі

Та й на мене поглядає
Гей, поглядає. — двічі

Гуслі його поганії,
Гей, поганії. — двічі

Слова його все пустії
Гей, все пустії. — двічі

 

 

Великодня бувальщина

Вирізав він паску, жінка прикрасила як могла , і наступного ранку поніс у церкву святити. А там був ще заздрісний багатій, який побачив бідняьцку паску. Вирізана з дерева, прикрашена, вона привабила його заздрісне око. "Як же це так,"- думає багатий, — невже у бідного краща паска буде ніж у мене?". Взяв і тихцем поміняв бідняцьку паску на свою, справжню.

Бідняк нічого не помітив, прийшов зі своїм кошиком додому. Витягає пасочку, а вона — справжня !

—  Дивись, — каже він дружині, —  які дива кояться на Великдень. Бог перетворив нашу дерев"яну паску на справжню!

 А багатий? Що він подумав про Божу волю і ласку, коли побачив в себе в кошику дерев"яну паску? Мабуть, ви здогадались. Він вирішив, що це кара за крадіжку у Великодню неділю.:)

Мої улюблені візерунки писанок

 Сонце, Місяць і Зорі. Про цю писанку я прочитала у Килимника . Дуже полюбила її. Мій племінник якось назвав її "Космос". Пишеться вона так: на гостренькому кінці яйця — молодий місяць, на тупому — сонце з промінцями, по всій писанці — зорі. Деякі промінці сонця дістають до зір, а деякі — ні. Така собі прадавня мрія — дістатись неба!

Сонце, Місяць і Зорі 

Подільські сонечка-паучки. Герб Поділля — сонце на синьому фоні. От і подільські писанки зберегли ці правдавні символи. Іноді вони виходять сині, іноді — ніжно-голубі, залежно від фарби.

Сонце-паучок 

 І ще одне подільське Сонечко.

Подільське сонечко 

Пишу я писанки, бо так робили моя баба, прабаба і ще багато пра-пра-пра-пра-бабів. І я пишу. Аби нитки не порвалась, аби ланка із ланцюжка не випала, бо подолянка, бо українка.

Навіщо жінки пишуть писанки?

Замкнене не звичайним замком, а особливим. Цей замок діє протягом року. А формується він силою великодніх писанок, які пишуть жінки і дівчата. Ви, мабуть, знаєте, що писанка — це не просто розфарбоване яйце. Це закладене, замовлене , зашифроване і підсилене малюнком  бажання жінки, яка її пише.

 Можна бажати різні речі: здоров"я собі і рідним, кохання, добробуту. Але до всього кожна писанка має ще один обов"язковий елемент. Вона наперед запрограмована тримати всесвітнє Зло в тій далекій печері і не пускати його до людського роду.

Ми пишемо писанки, аби на землі було більше Добра. Я в це вірю.

Зовнішня політика і ремонт диванів

Словом, у мого спального дивану така проблема:ніжка підгинається. Час від часу. Якраз днями я помітила, що та ніжка трохи перекосилась, і гарненько її поправила. А потім, на свою голову, вирішила диван ближче до стіни посунути. Краще б я цього не робила…

В результаті, вже дві ніжки з одного боку гарненько повгинались. Сьогодні оглянула місце катастрофи — ще трохи і я спатиму в позі "ноги вище голови ". Кажуть, для ніг це корисно. А для голови?

Дивно, але ніжки більше виправлятись не хотіли, скривились намертво, в СРСР сказали б, як Ленін на світову буржуазію. Я трохи подумала і прийшло мені в голову креативне рішення. А що, коли я під диван засуну щось товстеньке, щоб не дало йому в кінець скривитись? Кілька цеглин, наприклад. Або пеньок. Або… чого в хаті найбільше ? Книжок, звичайно.

Пам"ятаю , Остап Вишня писав, що українці культурна нація, бо глечики з молоком томиками віршів накривають.  Він не знав, що ще й під диван книжку можна підставити! 

Спочатку я обрала товстеньку книгу про комсомольців-героїв, раритетне видання 60-років. Сподівалась зміцнити її "Лисом Микитою" і однією картинною галереєю. "Комсомольці" виявились не такими витривалими,  як я думала. При контакті з диваном почали розлізатись по всіх швах. Довелось витягти їх і поставити на місце.

Я знову почала оглядати книжкові полиці. Щоб таке солідне, велике підкласти?  О, знайшла . Словник. В чотирьох томах. І гарно так один том вліз, як по маслу.

Тільки гризе мене одна думка.

 Чи не є підкладання під диванні ніжки "Словника російської мови" Ожегова  загрозою національним інтересам Росії ? І чи не спричиним ми з диваном міжнародний скандал і чергову дірку в ледь-ледь залатаних  стосунках з сусідами? 

Взагалі, що тут важливіше, мій диван  чи українська зовнішня політика? 

На цей раз втекти не вдалося

Чи то погода, чи настрій не той, чи втомилась… не тікаю на далекі села. А там ряст цвіте!

І вранці можна писати щось за столиком в садку, під спів пташок. Та що писати, прокидатись можна теж під спів пташок, і вести довгі філософські дискусії: що намальовано на чашці з чаєм, мати-й-мачуха чи календула. Оригінал ось тут, біля хати, дивись і порівнюй.

А поті прийде дід Михальо і запитає, що нового в місті. Я скажу, що нічого, а він скаже:

— Е, це ти не знаєш, от вчора передали, що вчителька в криницю стрибнула ! Я думаю, не сама вона стрибнула, помогли їй.